Глава 1. Загальні положення
Тернопільська міська рада, як представницький орган місцевого самоврядування,
виражаючи волю та інтереси територіальної громади міста Тернополя,
усвідомлюючи свою відповідальність за забезпечення збалансованого соціального, економічного, культурного та екологічного розвитку, реалізацію конкурентних переваг міста,
прагнучи створити гідні та комфортні умови життя в місті, забезпечити дотримання прав і свобод, поваги до честі та гідності тернополян,
піклуючись про зміцнення громадянської злагоди у місті та забезпечення згуртованості територіальної громади,
керуючись положеннями Конституції України, Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», Європейської Хартії місцевого самоврядування та іншими нормативно-правовими актами в сфері місцевого самоврядування,
враховуючи давні історичні, національно-культурні та соціально-економічні традиції місцевого самоврядування у місті Тернополі,
приймає Статут територіальної громади міста Тернополя (в подальшому – Статут).
РОЗДІЛ І. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ
Стаття 1.1. Правова основа Статуту
1. Статут територіальної громади міста Тернополя є основним нормативно-правовим актом територіальної громади, визначає правові, організаційні та фінансово-економічні засади здійснення місцевого самоврядування в місті Тернополі, а також статус територіальної громади міста та її членів, особливості територіального устрою міста, принципи участі членів територіальної громади у здійсненні місцевого самоврядування.
2. Статут є актом прямої дії та має вищу юридичну силу стосовно інших актів органів і посадових осіб місцевого самоврядування. Акти органів і посадових осіб місцевого самоврядування в місті Тернополі повинні видаватись на основі положень цього Статуту та не суперечити їм.
3. Предметом правового регулювання Статуту є основні аспекти здійснення місцевого самоврядування в місті Тернополі:
1) система органів місцевого самоврядування в місті, їх функції та повноваження;
2) права та обов’язки членів територіальної громади, посадових осіб місцевого самоврядування;
3) форми участі членів територіальної громади у вирішенні питань місцевого значення;
4) принципи, на яких базується діяльність територіальної громади в майновій та фінансовій сферах, механізми та порядок реалізації органами місцевого самоврядування гарантованого Конституцією та законами України права комунальної власності;
5) порядок здійснення контролю за діяльністю органів та посадових осіб місцевого самоврядування, застосування інших механізмів їх відповідальності перед територіальною громадою.
Стаття 1.2. Загальна характеристика міста. Адміністративні, географічні, історичні особливості
1. Місто Тернопіль знаходиться у західній частині України.
До 1944 року воно мало назву Тарнополь або Тарнопіль.
2. Місто Тернопіль є обласним центром Тернопільської області, має статус міста обласного значення і згідно з адміністративно-територіальним поділом України належить до Тернопільської області.
3. Географічні координати міста:
Місто Тернопіль займає площу 5852 га.
Найвища точка міста – 374 м – масив «Східний» , проспект Степана Бандери, 80 . Найнижча точка – 298 м – береги річки Серет, що біля Об’їзної дороги. Середня висота міста над рівнем моря – 320 м.
Місто розташоване на Тернопільському плато Подільської височини Східно-Європейської рівнини. Належить до помірного поясу зони широколистих лісів.
Через місто протікає річка Серет. Найбільшою водоймою міста є Тернопільський став, розташований на річці Серет. Раніше через Тернопіль протікала річка Рудка, яка майже повністю висохла впродовж другої половини 19 століття.
Клімат Тернополя помірно-континентальний, із теплим вологим літом і м’якою зимою. Середня температура повітря – від – 5 °C в січні до +19 °C у липні. Середньорічна кількість опадів – 520–600 мм. Найвища температура у Тернополі спостерігалась 18 липня 2007 р. – до +38 °C. Найнижча зафіксована температура у Тернополі становила −34 °С.
У історико-географічному плані місто належить до Галичини. Етнографічні межі Волині та Поділля – за 25–30 кілометрів від Тернополя.
Місто Тернопіль – важливий залізничний та автомобільний вузол України.
Чисельність населення міста становить – 215 850 осіб (станом на 1 січня 2009 року).
4. Традиція поселень на сучасній території міста Тернополя зберігалася в усі епохи – каменю, міді та бронзи, заліза, середньовіччя. Територія була заселена за доби пізнього ашелю середнього палеоліту.
Пам’ятки періоду Київської і Галицько-Волинської держав підтверджують спільність і наступність у державному розвитку території краю як частини великої держави.
У другій половині 11 століття єдина Давньоукраїнська держава розпалася на окремі князівства. Територія сучасного міста Тернополя наприкінці 11 століття належала до Теребовлянського князівства, яке в 1144 р. увійшло на правах окремої землі до Галицького, а в 1199-у – до новоутвореної Галицько-Волинської держави. Після того, як Галицько-Волинське князівство в 1349 р. припинило своє існування, Східну Галичину захопила польська корона. У 1372–1379 рр. на території Східної Галичини існувало васальне від польської та угорської корон державне утворення – так зване «Руське королівство», яке в 1379 р. було ліквідоване, а його територія перейшла до Польщі. В 1387 р. на східногалицьких землях була утворена окрема адміністративна одиниця в складі Польської держави – «Королівство Русі», що мало деяку внутрішню автономію. В 1434 р. Східну Галичину інкорпорували до Польщі.
Перша відома писемна згадка про м. Тернопіль датована 15 квітня 1540 року, коли королівська канцелярія у Кракові видала локаційний привілей великому коронному гетьманові Польського королівства ґрафові Яну з Тарнова (Янові Тарновському) на заснування містечка-фортеці на місцевості Сопільче. Тоді розпочалося будівництво замку, вигляд якого, кілька разів перебудований, зберігся до наших днів.
До 1569 р. поселення належало до Теребовлянського староства (згодом – повіту) Руського воєводства. 20 січня 1548 р. польський король Сигізмунд Перший надав містечку німецьке право, згідно з яким Тернопіль отримав певні привілеї, а саме: його жителів на 15 років звільняли від податків, на 20 років – від сплати мита, а також дали їм дозвіл на проведення трьох річних ярмарків і щотижневих торгів по понеділках.
У 1550 році засновник міста ґраф Ян із Тарнова надав містечку Магдебурзьке право та регламентував обов’язки міщан. Хоча Тернополю було надано магдебурзьке право, воно не було повним, оскільки місто мало власника.
Із наданням Тернополю магдебурзького права тут почав діяти магістрат. Міське самоуправління творила виборна влада, яку утворювали радні (райці, консули), а також лава присяжних – судовий орган. Разом ці дві колегії творили магістрат. Лавники займалися карними справами, інші були у компетенції радних. Бургомістра Тернопіль тоді вибирати не міг, його місце займав іменований власником війт із широкою виконавчою владою. Присуди лави затверджував представник пана, який урядував на замку і називався старостою-державцем. Інколи його ще називали підстаростою, або ж намісником. Після нього можна було апелювати тільки до власника міста – дідича. Магістрат мав лавні книги, скриню для зберігання грошей і печатку з міським гербом. Обов’язком ради було хоча б раз на тиждень або щоразу, коли виникала потреба, збиратися й вирішувати справи міської громади.
Після смерті гетьмана Яна Амора Тарнавського в 1561 році місто успадкував його син Ян Кшиштоф і володів ним до 1567 р. Після його смерті Тернополем володіла донька гетьмана Софія – дружина князя Костянтина Острозького. У 1569–1772 рр. Тернопіль належав до Теребовлянського повіту Подільського воєводства. У 1570 р. під час пологів Софія померла, тож власником міста на кілька десятиліть став князь Костянтин Острозький. Він надав міщанам низку грамот, дбав про церкви міста. Онука князя Костянтина Острозького Катерина Острозька, котра вийшла заміж за Тому Замойського, внесла Тернопіль у маєтності чоловіка. В 1638 році власником міста, після смерті батька, став син Томи – Ян Замойський, воєвода сандомирський. Згодом Тернополем володіли різні родини: Конєцпольські, Гадомські, знову Замойські, Гнінські, Собеські. У 1737 р. місто перейшло у власність Йозефа Потоцького, який придбав Тернопіль у Якоба – сина колишнього польського короля Яна ІІІ Собеського. У 1772–1810 (1783 – центр австрійського циркулу), 1815–1867 рр. Тернопіль – центр Тернопільського округу в складі Королівства Галичини та Лодомерії.
Із входженням Тернополя у 1772 році до Австрії в міському самоуправлінні відбулися зміни: до магістрату почали належати бургомістр , два асесори (засідателі), синдик (правник, уповноважений вести справи) і касир. Офіційна мова – німецька. Оскільки піддані не володіли нею, то урядовцями набирали німців або чехів. Відтак у Тернополі з’явилися представники цих національностей.
У 1800 році онук Юзефа Потоцького, теж Юзеф склав новий перелік обов’язків міщан. Тернопіль, що став центром округи, розбудувався. Споруджували дерев’яні, а згодом і кам’яні тротуари. У 1809 р. збудували двоповерхову будівлю магістрату.
У 1810-1815 рр. – Тернопіль був центр Тернопільського краю Російської імперії. Розпорядженням царя Олександра Першого цивільну владу на приєднаній до Росії землі – у Тернопільському краї – було доручено організувати таємному раднику Тельсу. На соборній площі та в домініканському костьолі у Тернополі була прийнята присяга на вірність цареві – для цього скликали з’їзд поміщиків і духівництва. У 1812 р. в Тернополі був створений тимчасовий комітет, який вживав заходів проти проникнення шпигунів на територію краю.
Від 1815 р. Тернопіль знову належав до Австрійської імперії. У 1816–1826 рр. бургомістром Тернополя був М. Князьолуцький. В 1820 р. у Тернополі відкрили гімназію.
У 1827–1844 роках бургомістром Тернополя був Я. Марцінкевич. У 1828 р. штат магістрату поповнили секретар, протоколіст, канцеляристи, писар та ревізор поліції. Тоді ж була введена посада міської акушерки, а з 1831 році – міського лікаря. Збільшилося й число обслуговуючого персоналу – його поповнили судовий возний, колодязник, охоронець міської каси та доглядач міського годинника. У 1841 році штат магістрат знову збільшився.
15 лютого 1843 році останній власник Тернополя Єжи Михал рицар Туркул уклав із бургомістром контракт і за грошову компенсацію відмовився від своїх прав на місто. 1844 року, австрійський цісар Фердинанд надав Тернополю герб і статус вільного королівського міста.
У 1844-1849 роках бургомістр Тернополя – А. Дзямський, у 1850-1853 роках – С. Джемалик.
У 1854 році в Тернополі урядував комісар, у 1855-1868 роках – бургомістр Володимир Мандль (ініціатор закладення міського парку), 1868-1872 роках – Р.Шмідт.
Згідно з крайовим статутом про міське самоврядування від 1866 року міську раду почали обирати за куріальною системою. Перші вибори у міську раду за новим статутом закінчилися 11 березня 1867 року; обрано 36 радних. 8 квітня 1868 обрано нового бургомістра – крайового адвоката Р. Шмідта: його попередників призначали. Магістрат став виконавчим органом міської ради.
У 1870 році в Тернопіль «прийшла» залізниця. За даними перепису 1880 року, в місті проживало вже 25 тисяч осіб. Його площа становила 9320 морґів 1274 сажнів квадратних. За статистичними даними 1886 року, в Тернополі нараховувалося 467 ремісників, які займалися пекарством, волочінням дроту, обробкою шкур, млинарством, ткацтвом, столярною, гончарною, шевською справою та іншими ужитковими промислами. Загалом у місті переважало дрібне та напівкустарне виробництво.
У 1872-1886 роках – бурґомістр Л. Козьмінський, 1886-1894 роках – урядував комісар, 1894-1896 роках – бургомістр Ф. Погорецький, 1896-1903 роках – Володимир Лучаківський (якого вважають першим українцем, обраним бургомістром; за його керівництва в місті започаткували електричне освітлення, телефон, прокладено водогін, каналізацію, закладено парк, розпочато забудову Тернополя за європейським зразком), 1903-1909 роках – Людвік Пунчерт 1909-1910 роках – С. Мандль, 1910-1913 роках – урядував комісар, 1913-1915 роках – Е.Міхаловський, 1917-1918 роках – С. Мандль, у період ЗУНР міську владу в Тернополі очолював комісар – Семен Сидоряк, 1920–1929 роках – урядував комісар, 1930-1934 роках – В. Ленкевич, 1934–1939 роках – С. Відацький. Під час німецької окупації у 1941-1944 роках посадником Тернополя був адвокат, громадський діяч, уродженець міста Осип Гринкевич.
Тернопіль поділявся на «старе» і «нове» місто. У місті діяли окружне управління, поєднане з повітовим, окружний суд із цивільним, кримінальним і торговими відділами, із судовою прокуратурою та 8 адвокатами. Також були ґмінне управління, пошта, телеграф.
Від 1867 до 1939 року Тернопіль – адміністративний центр Тернопільського повіту в складі різних держав: Австро-Угорщини, Росії (кінець 1914-1917 року, від осені 1917 року Тернопільська губернія не існувала, хоча адміністративно-управлінські органи зберігалися до квітня 1918 року), ЗУНР (22 листопада – 30 грудня 1918 року Тернопіль – столичний центр республіки), Галицької СРР (з 8 липня по 21 вересня 1920 року місцем перебування Галревкому став Тернопіль), Другої Речі Посполитої. З 1920 року – адміністративний центр воєводства (у 1936 року магістрат перейменували на міські управління), від 4 грудня 1939 року – області (окрема адміністративно-територіальна одиниця). У період нацистської окупації (1 серпня 1941 року – липень 1944 року) місто підпорядковувалося дистрикту «Галичина» Генеральної губернії Німеччини. Після звільнення від німецько-фашистських окупантів, у зв’язку з тим, що Тернопіль майже повністю був зруйнований, обласні органи влади та управління до серпня 1946 року перебували в Чорткові.
За часів радянської України міську владу в Тернополі уособлювали місцеві ради народних депутатів та їхні виконавчі комітети, які залишалися обмежені у прийнятті рішень, бо керівною владою у країні була Компартія.
Протягом століть у Тернополі співіснували три громади: українська, єврейська і польська.
Після проголошення незалежності України 24 серпня 1991 році в м. Тернополі розпочався процес удосконалення місцевого самоврядування, зміни його відповідно до потреб сучасності, традицій минулого та інтересів жителів Тернополя. В незалежній Україні міськими головами були: Негода В’ячеслав Андронович (1990–1998 роки), Кучеренко Анатолій Іванович (1998–2002 роки), Левків Богдан Євгенович (2002–2006 роки), від 2006 року – Заставний Роман Йосипович.
Стаття 1.3. Територіальна громада міста Тернополя
1. Територіальну громаду міста Тернополя складають мешканці міста (тернополяни), які об’єднані проживанням в його адміністративних межах.
Члени територіальної громади — це тернополяни, які зареєстровані у відповідних органах влади як постійні мешканці міста.
2. Територіальна громада міста Тернополя є первинним суб’єктом місцевого самоврядування, основним носієм його функцій та повноважень.
3. Територіальна громада міста Тернополя здійснює місцеве самоврядування, як безпосередньо, так і через Тернопільську міську раду, міського голову міста Тернополя та його заступників, виконавчі органи Тернопільської міської ради, а також через Тернопільську обласну раду, яка представляє спільні інтереси усіх сіл, селищ і міст Тернопільської області.
4. Територіальна громада міста Тернополя має право вирішувати усі питання місцевого значення, які пов’язані з життєдіяльністю членів територіальної громади міста, а також розвитком міста Тернополя, що віднесені Конституцією та законами України до відання місцевого самоврядування.
Стаття 1.4. Інтереси, мета та цілі територіальної громади міста
1. Територіальна громада міста Тернополя має власні інтереси, що визначені особливостями життєдіяльності громади. Інтереси територіальної громади є основою діяльності всіх органів місцевого самоврядування міста Тернополя.
Захист інтересів громади сприяє зміцненню суспільної злагоди, забезпеченню прав і свобод людини та громадянина, повноцінній реалізації та примноженню людського капіталу міста, утворенню в місті Тернополі гідних та комфортних людини умов життя, праці та відпочинку.
2. Визнання, дотримання і захист конституційних прав і свобод людини та громадянина — обов’язок територіальної громади та інших суб’єктів місцевого самоврядування міста Тернополя.
3. Метою функціонування й розвитку територіальної громади міста Тернополя є забезпечення реалізації й примноження конкурентних переваг міста на регіональному та національному ринках з метою створення сприятливого середовища життя тернополян та діяльності підприємств, установ і організацій всіх форм власності, що функціонують в рамках стратегічних орієнтирів розвитку міста..
4. Цілями функціонування і розвитку територіальної громади міста Тернополя, що реалізуються всіма суб’єктами місцевого самоврядування, є:
1) створення кожному тернополянину безпечних для життя і здоров’я умов життя;
2) задоволення духовних та матеріальних потреб тернополян, забезпечення їхнього добробуту, права на гідне і заможне життя;
3) забезпечення збалансованого соціального, економічного, культурного та екологічного розвитку міста;
4) забезпечення розвитку муніципальної економіки на основі врахування принципів структурної гармонійності, менеджменту, сприяння залученню інвестицій, активізації та підтримки підприємництва;
5) збереження та реставрація історичних пам’яток і споруд, гармонійний розвиток сучасної архітектури, формування естетичного зовнішнього вигляду міста;
6) створення, додатково до державних стандартів, системи гарантованої соціальної підтримки сім’ї, малозабезпечених, осіб з особливими потребами;
7) підтримка й модернізація комунальної мережі закладів охорони здоров’я, освіти, культури та спорту;
8) забезпечення високої якості житлово-комунальних послуг;
9) створення умов для працевлаштування тернополян та їх матеріально-фінансового добробуту;
10) забезпечення розвитку соціальної, інженерної та транспортної інфраструктури;
11) надання підтримки національним, віковим, фаховим, культурним, релігійним та інших групам населення, що сприяють консолідації та розвитку територіальної громади, створення рівнів умов для їх діяльності та розвитку;
12) створення умов для вільної діяльності засобів масової інформації в місті;
13) оптимізація використання муніципальних ресурсів з урахуванням тактичних та стратегічних інтересів;
14) збереження та примноження добросусідських відносин з іншими територіальними громадами України, налагодження партнерських зв’язків з муніципальними утвореннями інших країн, вивчення та адаптивне використання їх позитивного досвіду.
Стаття 1.5. Символіка міста Тернополя
1. Місто Тернопіль має власний герб, прапор та інші символи (далі – місцева символіка), що відображають історичні, культурні, духовні та інші особливості та традиції міста (додаток № 1).
Герб міста Тернополя має елементи гербу «Леліва» Яна Амора Тарновського, який надав місту король Сигізмунд ІІ Август. Його символіку пов’язують із перемогою християн над мусульманами, оскільки за канонами геральдики перекинута фіґура (півмісяць) означає неіснуюче, переможене.
До місцевої символіки належать також назви чи зображення архітектурних та історичних пам’яток Тернополя.
2. Використання місцевої символіки з комерційною метою (у назвах підприємств, товарних знаках, назвах продукції тощо) допускається тільки за наявності дозволу на використання місцевої символіки та за умови сплати збору у встановленому порядку.
3. Перелік, зміст, правила використання місцевої символіки та порядок отримання дозволу на її використання визначаються окремим положенням, яке затверджується міською радою.
4. Міський голова, міська рада та її виконавчі органи в своїй діяльності використовують фірмові бланки із зображенням герба міста та своїм найменуванням.
Стаття 1.6. Дні міста та інші святкові і пам’ятні дні
1. Свято міста Тернополя (Дні міста Тернополя) відзначається кожного року в трьохденний період, який включає 28 серпня – свято Успення Пресвятої Богородиці, що є Храмовим святом міста. .
Дні міста — загальноміське свято, яке супроводжується урочистостями та масовими заходами.
2. З урахуванням історичних традицій міста та з метою їх збереження і збагачення за рішенням міської ради можуть встановлюватись інші загальноміські свята.
Стаття 1.7. Почесні відзнаки територіальної громади міста
1. Тернополяни та інші особи, які відзначились самовідданим служінням Тернополю або доброчинною діяльністю задля блага громади, зробили значний особистий внесок у соціальний, економічний, науковий та культурний розвиток міста, підвищення добробуту тернополян, примноження культурних, духовних надбань та інших цінностей громади міста, зміцнення місцевого самоврядування та демократії, можуть нагороджуватися почесними відзнаками територіальної громади міста Тернополя.
2. Почесним відзнаками територіальної громади міста Тернополя є:
1) почесна відзнака Тернопільської міської ради та міського голови міста Тернополя «Почесний громадянин міста Тернополя»;
2) Почесна грамота Тернопільської міської ради;
3) грамота Тернопільської міської ради;
4) подяка Тернопільської міської ради;
5) подяка міського голови міста Тернополя;
6) почесна відзнака міського голови міста Тернополя «За заслуги перед містом»;
7) почесна відзнака міського голови міста Тернополя «Тернополянин року»;
8) почесна відзнака міського голови міста Тернополя «Найкраща тернопільська родина».
3. Тернопільська міська рада за власною ініціативою, а також за ініціативою міського голови виконавчих органів міської ради, членів територіальної громади у порядку внесення місцевої ініціативи може встановлювати інші почесні нагороди та відзнаки.
4. Підстави та Порядок надання почесних відзнак територіальної громади міста Тернополя встановлюється окремим Положенням, яке затверджується міською радою.
Стаття 1.8. Участь міста Тернополя в асоціативних організаціях. Міжнародні зв’язки міста Тернополя.
1. Місто Тернопіль є членом Асоціації міст та громад України.
2. Рішення про участь міста Тернополя в асоціативних організаціях приймається міським головою за погодженням з міською радою.
3. Місто Тернопіль бере участь у встановленні взаємовигідних двосторонніх зв’язків з іноземними муніципальними утвореннями.
4. Порядок укладання та реалізації договорів про партнерство з іноземними муніципальними утвореннями регулюється окремим положенням, що затверджується міською радою.
1  Андрій  23.02.10 - 00:05:16
А куди подівся попередній текст? Він толковіший
2 uim_uim 16.07.10 - 12:02:21
Стаття 1.3. Територіальна громада міста Тернополя Члени територіальної громади — це тернополяни, які зареєстровані у відповідних органах влади як постійні мешканці міста. Ця норма є неконституційною! Згідно постанови Конституційного Суду України N 15-рп/2001, від 14 листопада 2001 року, Справа N 1-31/2001 реєстрація не може мати дозвільного характеру. Тобто членами територіальної громади не можуть бути громадяни десь там зареєстровані. Мають бути громадяни, які проживають чи працюють на теритторії міста, а яким документом будуть ці громадяни підтверджувати це - це їхня справа! Не можна їх обмежувати у виборі засобів підтвердження. Наприклад: крім штампа в паспорті з паспортного столу можна підтвердити належність до громади міста: 1. Записом в трудовій книзі 2. Довідкою з Податкової про те, що ти отримував в Тернополі зарплату 3. Документами, які засвідчують право власності на будь-яке майно, що знаходиться на території Тернополя........ Пропоную переписати так: Члени територіальної громади — особи, які живуть, володіють майном або працюють в Тернополі. І все! Хай самі доводять, що вони "живуть, володіють майном або працюють в Тернополі." Завдання влади - НЕ ОБМЕЖУВАТИ ЛЮДЕЙ У ВИБОРІ ЗАСОБІВ доведення цього (НЕ ЛИШЕ - штамп в паспорті)
3 Марія 16.07.10 - 12:05:09
Хто може сказати - це вже остаточний варіант статуту? Чи його ще довго писатимуть і переписуватимуть?
4 Економіст 06.08.10 - 09:35:16
Стаття 1.5. Тернопіль як територія стратегічного (пріоритетного) розвитку 1. Міська територіальна громада та органи міського самоврядування працюватимуть над реалізацією мети проголошення території міста Тернополя територією стратегічного (пріоритетного) розвитку у відповідності до законодавства України. 2. Метою такого запровадження спеціального режиму інвестиційної діяльності є залучення інвестицій у пріоритетні галузі виробництва для створення нових робочих місць та працевлаштування працівників, які вивільняються у зв'язку із закриттям, реструктуризацією та перепрофілюванням підприємств, впровадження нових технологій, розвиток зовнішньоекономічних зв'язків, збільшення поставок на внутрішній ринок високоякісних товарів і послуг, створення сучасної виробничої, транспортної та ринкової інфраструктури, ефективне використання природних ресурсів. 3. Спеціальний режим інвестиційної діяльності на території міста Тернополя як на території пріоритетного розвитку має діяти протягом не менше 30 років. 4. Спеціальний правовий режим підприємницької діяльності, встановлений на території міста Тернополя як території пріоритетного розвитку, поширюється на суб'єктів підприємницької діяльності виключно під час реалізації ними на цій території інвестиційних проектів відповідно до законодавства України. 5. Спеціальний режим інвестиційної діяльності на території міста Тернополя, кошторисна вартість інвестиційних проектів для різних галузей визначається спеціальним законом. 6. Органами управління міста Тернополя як територією пріоритетного розвитку мають бути Комітет з питань територій пріоритетного розвитку та органи міського самоврядування міста Тернополя. Стаття 1.6. Тернопіль як зона спеціального економічного режиму 1. Міська громада та органи міського самоврядування прагнуть проголошення території міста Тернополя спеціальною економічною зоною або зоною спеціального економічного режиму комплексного типу відповідно до законодавства України. 2. Спеціальний режим інвестиційної діяльності на території міста Тернополя запроваджується з метою залучення інвестицій для розвитку пріоритетних видів економічної діяльності на території міста. 3. Як спеціальна економічна зона місто Тернопіль з метою стимулювання розвитку промисловості та інвестування з боку національного та іноземного капіталу, для оптимізації вирішення зовнішньоторгівельних завдань, загальноекономічних, соціальних та науково-технічних проблем отримує на весь час дії особливого режиму особливі пільгові умови для функціонуючих на території міста національних та іноземних підприємців – митні, орендні, валютні, візові, трудові тощо. 4. Спеціальний режим інвестиційної діяльності буде запроваджений на строк не менше 30 років на території міста Тернополя в його адміністративно-територіальних межах для реалізації інвестиційних проектів у пріоритетних видах економічної діяльності, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України. 5. Порядок запровадження та функціонування спеціального режиму інвестиційної діяльності у пріоритетних видах економічної діяльності на території міста Тернополя як зони із спеціальним економічним режимом встановлюється Законом України "Про спеціальний режим інвестиційної діяльності на території міста Тернополя".
5 Економіст 06.08.10 - 09:36:45
А що спецального положення про міжнародні зв8язки Тернополя уже не потрібно? 
6 Іван 06.08.10 - 09:53:10
В статут в обов язковому порядку треба вписати таке : коли людина приходить на держ службу в міськраду чи іншу структкру - зробити обов язковий опис майна і нерухомості його сім ї, і такий же опис - після закінчення терміну перебування на посаді. тоді співставивши декларовані доходи і реальні буде видно хто скільки вкрав або взяв хабарів. а за хабарі - привселюдне покарання- на театральному майдані.
Наступні коментарі: 1-67-7
Розділи
| 
